ДЕНЬ МІЖНАРОДНОЇ СОЛІДАРНОСТІ ТРУДЯЩИХ

1 травня в Україні святкується День міжнародної солідарності трудящих. Це свято під різними назвами відзначається ще в 141 країні світу. Народи Європи відзначали 1 травня свято весни (Вальпургієва ніч у германських народів, Белтейн — у кельтських). Сучасного вигляду та смислового наповнення першотравневе свято набуло в XIX ст. із зародженням у європейських країнах руху за права робітників. Традиційно відзначення 1 травня свята трудящих пов'язують із трагічними подіями 1 травня 1866 р. Тоді робітничі організації СІЛА та Канади влаштували серію мітингів та демонстрацій із вимогами впровадження 8-годинного робочого дня. Під час розгону однієї із демонстрацій, який відбувся в американському місті Чикаго, загинуло шість демонстрантів. Під час демонстрації протесту — цього разу проти свавілля та жорстокості дій поліції — пролунав вибух, від якого загинуло вісім поліцейських. За звинуваченням в організації вибуху (як згодом було з'ясовано — сфальсифікованим) були страчені чотири активісти робітничого руху. Саме на честь загиблих робітників 1 травня було проголошене Другим Інтернаціоналом (міжнародним об'єднанням соціалістичних та робітничих організацій) у липні 1889 р. Днем солідарності трудящих. Рекомендувалося відзначати це свято мітингами та демонстраціями із соціальними вимогами з покращення становища трудящого народу. Уперше це свято було відзначене цілою низкою робітничих демонстрацій у ряді європейських держав у 1890 р.

В Україні 1 травня почали святкувати одночасно з усією Європою: у тому ж 1890 р. на мітинг зібралися робітники Львова. У Західній Україні, підвладній Австро-Угорщині (Галичина, Буковина, Закарпаття), Першотравневі демонстрації від того часу проводилися регулярно та владою санкціонувалися. А в Наддніпрянщині трударям доводилося мудрувати, щоб провести заборонені владою робітничі свята. Було вигадане оригінальне прикриття: свято 1 травня, як правило, припадало десь близько до Великодня, який відзначався тиждень, а тому робітничі зібрання маскували під великодні заходи на природі (трму іноді 1 травня в той час називали «робітничим Великоднем»). Офіційно дозволили проводити Першотравневі зібрання (хоча й під наглядом поліції) після буремних подій 1905 р., коли влада була змушена піти на поступки та впровадження низки громадянських прав.

За радянських часів день 1 травня зі зрозумілих міркувань став одним з основних державних свят. По всій країні проводилися офіціозні, помпезні «добровільно-обов'язкові» мітинги та демонстрації, які мали продемонструвати робітничо-селянський характер радянської влади. На таких мітингах, звичайно, ні про які соціальні вимоги мови не йшлося.

Після здобуття Україною незалежності першотравневе свято поступово почало відновлювати свій первісний сенс, стаючи символом боротьби всіх трудящих людей за покращення умов праці, її гідну оплату, соціальні гарантії.

В Україні 1 та 2 травня, відповідно до Кодексу законів про працю України, є неробочими днями.